[Я їду в Словаччину ]

Мій шлях до Словаччини

Готуємось до першого візиту.

 

 

 

Цей допис я саме й пишу в столиці Словаччини,
трішки відійшовши від переживань та захоплення

 

 

 

Доброго дня.
Сподіваюсь, читачі вже трішки зачекались нового допису. Перепрошую за затримку, писати було що та не було коли. Різдвяно-новорічні свята поміж то робота та, власне, підготовка до першого візиту до Братислави. Цей допис я саме й пишу в столиці Словаччини, трішки відійшовши від переживань та захоплення, проаналізувавши, що вже сталося та що ще на мене чекає. Та про це й не тільки читайте далі.

Отже, почну з моменту, на я кому я вас полишив у минулому дописі. Я отримав останні довідки та передав їх до Словаччини на переклад. За декілька днів прийшов лист

Доброго дня, Володя.
В нас все готово. Можете планувати приїзд в Братиславу для подачі документів. З 24 до 29.12 вихідні, 1 та 6 також.

У мене аж мурашки за коміром побігли. Як це, все так просто? Зібрав три з половиною папірця і все, поїхали? Але мою радість швидко розвіяли новорічні свята. Адже треба було подавати на візу, а це знов довідки, виписки, знов морока. А ще й на додачу вихідні. Проте все вдалось, але не без пригод. Про всі дрібниці, напевно, писати не варто, але деякі курйозні моменти я згадаю далі.

В переддень моєї подачі на візу бухгалтер готував мені довідку про заробітну плату, власне, це була, напевно, єдина його задача на той день. Доїхавши до офісу, він усвідомив, що забув ключі вдома, чого раніше ніколи не було.

В день моєї подачі документів на візу у мене ще не було виписки з банку, адже до того були вихідні, і ще зранку треба було завітати до відділення банку. Той понеділок почався з того, що я, виїжджаючи до Києва, мало не забув внутрішній паспорт вдома. Далі був візит до банку вже в Києві зранку, де мені повідомили що не можуть надати виписку з рахунку, бо це технічно не можливо. Це можна було зробити лише в тому відділені, де відкривалась моя карта для зарплати ( в Житомирі :(, хоч сідай та плач, дякую Укрсиббанк). Задачу було вирішено в Приватбанку та випискою з кредитної карти, добре, що кредитний ліміт майже дорівнював заробітній платі. Низький уклін програмістам "привата" - таку операцію можна виконати в будь якому відділені.

Які документи та в якому порядку потрібні для подачі на отримання Шенгенської візи в посольстві Словацької Республіки я напишу окремо та коротко.

Документи я здав, вартість віз наразі не змінна - 35Є для дорослих та безкоштовно для дитини. Отже, додаємо ще 70Є до витрат за 2 візи.

За декілька днів я отримав візи та придбав квитки на поїзд Київ - Братислава. Задоволення не дешеве, складається з двох квитків, українська частина та європейська. Українська частина з Києва до Чопа коштувала 443 грн. А от європейська частина розраховується у євро, а отже конвертується за курсом, який на сьогодні нас не радує. Повний квиток в один бік коштуватиме майже 100Є (за теперішнім курсом 19,80грн/Є). Дитячий трішки дешевше, десь 55-60% від дорослого. Хоч є і інший шлях. Можна їхати поїздом до Ужгорода, далі автобусом до Кошице, звідти до Братислави теж потягом. Вартість такої поїздки буде значно дешевша.

І врешті, ми в Братиславі. Про словацькі пригоди та скільки це коштує розповім вже в наступному дописі "Привіт із Братислави". Дякую за увагу, сподіваюсь, витрачений час був того вартий.

Чи був корисним для Вас цей допис? Так Ні

Читайте також

Категорія: Мій шлях до Словаччини | Переглядів: 860 | Додав: TheFliros
догори