[Я їду в Словаччину ]

Мій шлях до Словаччини

Привіт із Братислави

 

 

Так, знаю, здається дивним їхати до банку, а не в готель,
проте, за добу я вже встиг добряче відлежати бік.
Плюс, це зекономить нам день на оформлення.

 

 

 

Аhoj (Ахой) чи Dobrý deň (дОбрий дЕнь).
Саме так вітаються в Словаччині. Привіт вам із Братислави. У цьому дописі розповім про те, як доїхав, як ми подавали документи в місцеву поліцію на отримання виду на проживання, та куди ще ходили. І зовсім трішки про саме місто.

В решті решт, понад 24 години, проведені в спальному вагоні, привели мене до вокзалу «Братислава головна». Нас зустріли, власне, чого і варто було очікувати (в чужій країні та в чужому місті не важко і заблукати). Проте, як зазвичай буває, ми не поїхали в готель (хоча поїзд і приїхав об 18:05), спочатку у торговельний центр до відділення банку. Маючи при собі паспорт та необхідні документи, відкрити персональний рахунок з цифровим підписом зайняло близько 15 хвилин. І ще декілька аби скористатися записом біометричних даних, а саме записом голосу для забезпечення надійнішого захисту рахунку. Так, знаю, здається дивним їхати до банку, а не в готель, проте, за добу я вже встиг добряче відлежати бік. Плюс, це зекономить нам день на оформлення.

Так, ну а далі поселення в готель, чи в нашому випадку - хостел. Та це не мало великого значення, адже нас було троє. Кімната в хостелі складалася з двох окремих кімнат на двох та невеликої кухні. Є окремі ванна, туалет на ці дві кімнатки. Це все було до наших послуг. 

Другого дня зранку ми вирушили до нотаріуса, аби завірити копії та переклади оригінальних документів. Саме тих, що ми збирали: дві довідки про відсутність судимості, свідоцтво про народження дитини та свідоцтво про шлюб. Крім того, завірили ще три копії виписки з банку. Поясню чому. Завірена копія має таку ж силу, що й оригінал, проте, отримати виписку з рахунка коштуватиме вам 5€, а завірити копію можна приблизно за 1,6€. На все це пішло менше години.

Далі направляємось до головної цілі нашого візиту - відділку поліції. Звісно, щоб подати заяви на отримання відповідних дозволів на проживання у Словаччині. У-у-у (страшно) відділ поліції, аж не скілічки не страшно. Двоповерхова будівля, яка загубилась поміж багатоповерхівки, з державним прапором та прапором Євросоюзу на фасаді. Геть зовсім не схожа на відділок, якби не ґрати на вікнах. Всередині електронна черга, схожа на ту, що Київстар практикує (більше я ніде в Україні з електронними чергами не стикався). За якусь хвилину черга доходить до нас, навіть добре шапку не встиг зняти. Проходимо до кабінету з декількома віконечками, привітні дівчата в штатній формі (футболка та штани) питають про ціль візиту (до відділку, звичайно) та знайомляться з документами, що ми принесли з собою. Нічого заповнювати, чи підписувати незрозуміло що, не має потреби, офіцери все зроблять. Процедура внесення інформації в відповідні бази даних займає близько 15-25 хв. на трьох. Ніхто не друкує анкет, не заповнює їх, як у нас, кульковою ручкою. Коли данні внесені, нас по одному запрошують до кабінки зняття біометричних даних. Фотографують (для карти ВНЖ) та знімають відбитки пальців сканерами, які ви вже напевне бачили у новинах, або й самі проходили відповідну процедуру в Україні (біометричні паспорти в Україні почали виготовляти з січня 2015). Також беруть зразок цифрового підпису (ніяких листочків та сканування, одразу через планшет в систему =) ). От власне і все. Вся процедура, до якої ми так довго готувались, закінчилась за якусь не повну годину. Хоча ні, не все. За подачу документів з метою отримання виду на проживання потрібно заплатити державне мито. Робиться це в касі у сусідньому кабінеті. І коштує чимало грошей, порівняно з тим, що ми витрачали раніше. 232€ за подачу документів на отримання ВНЖ з метою ведення бізнесу (це за мене), плюс 132,50€ за подачу документів на отримання ВНЖ для возз'єднання з сім'єю за дружину та 0Є за сина, якому ще не скоро виповниться 18 років. На цьому точно все.

Далі? А що далі? А далі таке, наче святковий обід і, власне, безліч часу на оглядини міста. Переглянувши цей допис, я вирішив, що достатньо на сьогодні літери мучати. Про наші мандрівки містом розповім в одному з наступних дописів. А наразі, дякую за увагу, коментарі від вас як завжди під дописом. Розповсюдження інформації про блог у колі друзів та в соц-мережах вітається. Сподіваюсь, інформація була корисною. Ще зустрінемось, вдалого дня.

Чи був корисним для Вас цей допис? Так Ні

Читайте також

Категорія: Мій шлях до Словаччини | Переглядів: 977 | Додав: TheFliros
догори